Відпустка без збереження заробітної плати у період воєнного стану

Воєнний стан став підставою і для прийняття Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі Закон) для регулювання трудових відносин. З березня 2022 року в редакції ч. 3 ст. 12 Закону, було зазначено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки". Тобто на період дії воєнного стану, між згодою роботодавця та працівника, працівник може взяти відпустку за власний рахунок не обмежуючись терміном встановленого Законом України "Про відпустки, але не пізніше закінчення воєнного стану. У зв'язку з тим, що багато українців виїхали за кордон, то деякі роботодавці не погоджували надання відпустки за власний рахунок за ч. 3 ст. 12 Закону. Тому законодавець Законом № 2352-IX від 01.07.2022 (набрання чинності 19 липня 2022) додав частину четверту до ст. 12 Закону. Зокрема частина четверта ст. 12 Закону зазначає наступне: У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки". Тобто, у працівника у період воєнного стану є право звернутися до керівника, щоб той надав відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін або ж, якщо така згода відсутня і особа перебуває за кордоном або має статус внутрішньо переміщеної особи вона може написати заяву про відпуску без збереження заробітної плати за ч. 4 ст. 12 Закону. Керівник буде зобов'язаний видати наказ про відпустку, якщо працівник у своїй заяві посилається на ч. 4 ст. 12 Закону та приєднує докази про перебування за кордоном або має статус внутрішньо переміщеної особи. Слід звернути увагу на той факт, що працівник який перебуває за кордоном не зобов'язаний брати відпустку за власний рахунок лише з підстав ч. 4 ст. 12 Закону, а має право брати відпустку і за ч. 3 ст. 12 Закону (в період воєнного стану) не обмеуючись 90 днями. Відпустка за ч. 4 ст. 12 (коли згода роботодавця непотрібна) має негативний наслідок, даний період не входить у підрахунок періоду за який нараховується щорічна основна відпустка, а також цей період обмежений 90 днями на весь період воєнного стану. Міфом являється позиція, що у разі закінчення 90 днів відпустки за ч. 4 ст. 12 Закону працівника слід звільняти. Такої підстави для звільнення не існує. Особи, які пішли у відпустку без збереження заробітної плати через воєнний стан і виїхали за кордон до 19 липня 2022 року у жодному разі не будуть вважтися такими, що взяли відпустку за ч. 4 ст. 12 Закону і 90 днів не втрачають за цим пунктом. З повагою Ваш адвокат © Олексій Погрібняк