Примусова вакцинація. Що робити, якщо змушують робити щеплення?

Чи обов'язково вакцинуватись від Covid-19? Як це питання врегульовано на законодавчому рівні? Чи можна не робити щеплення від Covid-19? Що робити, якщо на роботі вимагають проходження вакцинації або надання довідок про відсутність захворювання на Covid-19?

У цій статті розглянемо відповіді на запитання, які вище. На законодавчому рівні у низці нормативних актів встановлено обов'язок вакцинації, а саме:

• обов'язок піклуватися про своє здоров'я та здоров'я дітей;
• проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення відповідно до ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я»;
• обов'язок дбати про своє здоров'я, здоров'я та гігієнічне виховання своїх дітей та не шкодити здоров'ю інших громадян. Відповідно до ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення»;
• дітям, які не отримали профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень, заборонено відвідування дитячих установ;
• профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу - обов'язкові та включені до календаря щеплень. Відповідно до ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Зазначені нормативні акти прямо не встановлюють обов'язок громадян України щеплюватись саме від Covid-19, а лише вказують на необхідність вакцинації.

Існує ряд нормативних актів, які прямо вказують на необхідність добровільної згоди людини на вакцинацію, лікування та неприпустимість медичного втручання, зокрема:

• Конвенція про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицини — будь-яке втручання у сферу здоров'я може здійснюватися лише після добровільної та свідомої згоди від відповідної особи. Людині заздалегідь надається необхідна інформація про мету та характер втручання, а також про її наслідки та ризики. Згоду можна безперешкодно відкликати у будь-який час.
• Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (ООН, 1966 рік) — жодна людина не може піддаватися медичним чи науковим досвідам без її вільної згоди.
• ЗУ «Основи законодавства України щодо охорони здоров'я». Медичне втручання — це застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини; кожен громадянин повинен дбати про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян, проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення; пацієнт повинен дати згоду на будь-яку медичну допомогу, у тому числі на щеплення (крім прямої загрози життю, як у разі сказу, коли вакцинація здійснюється незалежно від волевиявлення хворого).
• Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб». Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою. Особам, які не досягли 15 років, щеплення проводяться за згодою їхніх батьків. Особам віком від 15 до 18 років профілактичні щеплення проводяться за їх згоди та за згодою батьків.
• Цивільний кодекс України. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, провадиться за її згодою.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено право добровільно обирати чи отримувати медичну допомогу, чи вакцинуватися. Також закріплено, що згода на медичне лікування має бути добровільною.

Щеплюватися чи ні вирішує сам пацієнт, адже це його право, а не обов'язок.

Позиція Європейського суду з прав людини:

Ухвала ЄСПЛ у справі «Претті проти Сполученого Королівства». Під час надання медичної допомоги, примусове лікування без згоди дієздатного повнолітнього пацієнта є втручанням у його право на фізичну недоторканність та посягання на права, які гарантовані статтею 8 Європейської конвенції. Навіть, якщо відмова від лікування може призвести до смерті. Для збереження сенсу волі на відмову від лікування необхідно, щоб у пацієнта було право приймати рішення у згоді з власними поглядами та цінностями, хоч би якими ірраціональними та нерозумними вони здавались іншим.

Позиція Верховного Суду щодо зазначеного питання:

Є два рішення Верховного Суду щодо інтересів особи та суспільства у зазначеному питанні:

• «Європейський суд з прав людини висловив думку, що обов'язкові щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантований пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод право на повагу до приватного життя особи, що охоплює фізичну та психологічну недоторканність особистості. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання».
• «Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однієї з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права поєднуються якістю, яка відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою отримала відображення у Конституції України».

Зазначеними рішеннями Верховний Суд висловив позицію та зазначив, що особисте право людини закінчується там, де починається інтерес суспільства загалом. Індивідуальне право (інтерес) особи відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства. У цьому питанні переважають суспільні інтереси над особистими, але тільки в тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави — було виправданим.

Фактично держава може обмежити права людини з медичного втручання у сфері суспільства. Наявність зазначених рішень не дає державі можливості зобов'язати особу проходити вакцинацію, оскільки ці рішення стосуються виключно конкретних випадків. Крім того, рішення Верховного Суду не є обов'язковими для виконання та застосування — вони дають рекомендації щодо застосування норм права (законодавства). Проаналізувавши норми чинного законодавства та позицію судів щодо вищезазначеного питання, чи можна дати однозначну відповідь на те, чи можуть мене зобов'язати вакцинуватися від Covid-19?

Ніхто не може примусити Вас до медичної допомоги (лікування), зокрема до вакцинації.

Але що робити, коли на роботі вимагають проходження вакцинації чи надання довідок про відсутність захворювання на Covid-19?

• Якщо Ви вирішили не робити щеплення, то це Ваш вибір і держава, чиновники та роботодавці мають її шанувати. Така відмова не повинна стати причиною дискримінації та не може бути підставою для покарання у тій чи іншій формі.
• У разі необхідності надати письмову відмову, можна рекомендувати оформляти це як відмову від участі у клінічному дослідженні вакцини від Covid-19.
• Альтернативний варіант — можна написати, що Ви відмовляєтеся не від вакцинації, а від вакцинації конкретного виду, з проханням зробити щеплення іншою, більш дослідженою вакциною (фактично, Ви не відмовляєтеся від вакцинації і не порушуєте ніяких постанов).
• Можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини — https://ombudsman.gov.ua/

Законодавчі гарантії, на які можна посилатися:

• ст. 286 Цивільного кодексу України. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, отримані під час його медичного обстеження.
• Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
• Обов'язковість вакцинації від Covid-19, а також порядок та обсяг відшкодування шкоди, який може бути заподіяний життю та здоров'ю – не врегульовані законом.

Таким чином, вакцинація від Covid-19 в Україні є добровільною справою кожної людини. Тому вакцинуватися примусово, на сьогодні — не можна.

Якщо Вас змушують вакцинуватись на роботі, в армії чи у зв'язку з професійною діяльністю — радимо звернутися до юристів платформи «Адвокат Народу», які з легкістю зможуть відстояти Ваші права щодо цього питання.