Судова практика: стягнення з/п при вимушеному прогулі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Досить поширеним явищем під час формування позовних вимог у заяві про поновлення на роботі є вимога стягнути з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на актуальність розглянемо як приклад практику Верховного Суду щодо стягнення даних видів виплат працівнику у зв’язку з порушення його прав роботодавцем.

Постанова Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) за позовом працівника до Національного Банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Обставини справи: Працівника звільнили за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. Рішенням суду у справі № 755/901/18 визнано незаконним і скасовано наказ про звільнення та поновлено на роботі.

Позивачка просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати її звільнення по день ухвалення рішення та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У вказаній справі міститься дві позовні вимоги про:

1) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України;

2) стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

 Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Правова природа середнього заробіткуза час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за один і той же період після звільнення найманого працівника, оскільки такий період починається днем звільнення, який є і днем остаточного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України і закінчується або днем поновлення на роботі, або днем фактичного розрахунку. Тобто працівниця просила стягнути середній заробіток за один період у подвійному розмірі, що не відповідає змісту КЗпП України, який не передбачає можливість стягнення подвійного заробітку.

На підставі аналізу наведених положень трудового законодавства Верховний Суд висновує, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд задовольнив позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Я, як адвокат погоджуюсь з наведеною позицією Верховного Суду та звертаю увагу на необхідність дотримання прав працівників але з урахуванням принципу неможливості стягнення подвійного заробітку.