ДОГОВІР ДАРУВАННЯ

Договір дарування - це односторонній договір, згідно з яким одна сторона, яку називають дарувальником, не зобов’язана передавати своє власне майно, речі, але робить це з чистої ліберальності та доброзичливості, обіцяючи передати іншій стороні, яка називається обдаровуваний. Даний правочин вимагає акцепту, тому, якщо дарувальник відкликає обіцянку, дану обдаровуваному, або помре, до того, як обдаровуваний здійснить прийняття, зобов'язання перестане діяти. Таким чином, договір дарування, як і, наприклад договір купівлі-продажу, спрямований на припинення права власності на певну річ однієї особи та виникнення у другої особи. На практиці договори дарування зазвичай укладають в усній формі. Але закон встановлює деякі правила щодо форми договору. Усна форма договору за Цивільним кодексом передбачена для дарування речей особистого користування та побутового призначення. Письмово укладається договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. У разі недотримання форми такі договори є недійсними. Договір дарування нерухомої речі укладається письмово і посвідчується нотаріусом. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається письмово. Законодавець не визначає критеріїв віднесення речі до такої, що має особливу цінність. Водночас дарування цінних рухомих речей може здійснюватися усно, оскільки коментовані правочини не є нікчемними. Передання такої речі за усним договором визнається правомірним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння нею з боку обдаровуваного (ст. 719 ЦК) Предметом договору дарування являється наступне: Дарувальник зобов’язується безоплатно передати обдаровуваному майно, річ у власність, склад якого, а також порядок та умови передачі визначаються цим договором. Дарувальник гарантує, що предмет дарування належить йому по праву приватної власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави або іншим засобом забезпечення виконання зобов’язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою, а також не обтяжений будь-яким іншим способом, передбаченим чинним в Україні законодавством. Право власності на предмет дарування повинне належати дарувальнику на певній підставі. Сторони визначають вартість предмета дарування. Строк, порядок передачі та прийняття предмета дарування. Дарувальник зобов’язаний передати предмет дарування протягом певної кількості днів (дні обумовлюються сторонами під час вчинення правочину) з моменту укладення цього Договору. Витрати пов’язані з передачею предмета дарування несе дарувальник або обдаровуваний. Право власності в обдаровуваного на предмет дарування виникає в момент його прийняття (нотаріального посвідчення, державної реєстрації договору). Істотною умовою укладення будь-якого договору, зокрема, і дарування є його предмет. Важливо зазначити, що предметом вищевказаного договору, згідно статті 718 ЦК, може бути будь-яке майно, що не вилучене з товарообороту та яке може бути у власності обдаровуваної особи (нерухомі речі, рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також майнові права (якими володіє дарувальник на час вчинення договору або в майбутньому). Особливості передання в дарунок нерухомого майна встановлено законодавством, такі договори підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню з державною реєстрацією. Предметом договору дарування можуть бути і майнові права. Останні можуть мати як зобов’язальний, так і речовий характер. Відповідно до ЦК України договори дарування можуть бути як односторонні, так і двосторонні, а також мати як реальний, так і консенсуальний характер. Договір дарування за своїм юридичним змістом є одностороннім, оскільки, Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК, договір вважається саме одностороннім, якщо обов'язок покладено лише на одну сторону, тоді як інша має тільки право вимоги, без виникнення. Необхідно зазначити, що дарувальник несе відповідальність за збитки, що завдані обдаровуваному, якщо він знав або повинен був знати про те, що річ йому не належить або був не вправі розпоряджатися майном, але не попередив про це обдаровуваного. Сторонами договору даного виду є дарувальник та обдаровуваний. Такими особами, згідно ч. 1 ст. 720 ЦК, можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава Україна, територіальні громади, Автономна Республіка Крим. Загальні вимоги щодо обсягу дієздатності (ст.ст. 31, 32, 37, 41 ЦК); заборони щодо надання згоди на вчинення правочину піклувальником (ст. 70 ЦК); щодо необхідності отримання дозволу спеціальноуповноваженого органу (наприклад, органу опіки та піклування) на вчинення деяких правочинів (ст. 71 ЦК) поширюються на сторони договорів дарування. Форма вказаного вище виду договору має визначатися залежно від виду майна (дарунку), яке є предметом такого договору. Останній може бути укладений як в усній, так і простій письмовій, а також нотаріально посвідчений з державною реєстрацією.