Кредити, мікрозайми. Банки, МФО

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МФО.

 НЕБЕЗПЕКА МІКРОЗАЙМІВ.

ТА ЧИ Є ШЛЯХИ З УНИКНЕННЯ БОРГОВОЇ КАБАЛИ?

Бажання отримувати доходи якомога більше і швидше, спонукає населення на отримання кредитів, мікрокредитів, позик тощо, тому зараз виникає все більше фінансових організацій для задоволення таких потреб, але звичайно не безкоштовно.

Основними причинами звернення до мікрофінансових організацій (МФО) є:

• несподівані медичні витрати;

• придбання великої побутової техніки;

• термінові ремонти (квартира, будинок, авто)

• оплата навчання;

• погашення боргу за користування комунальними послугами;

та інше.

Згідно зі статистикою, більшість позик видається саме на щоденні потреби, а не на розваги і дозвілля, хоча таке теж трапляється.

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ДІЯЛЬНОСТІ МФО

Почнемо з того, що МФО контролюються Національним банком України з метою недопущення нелегальної діяльності. У чинному законодавстві станом на 2019 рік відсутній спеціальний Закон України «Про мікрофінансові організації», який би регламентував роботу МФО, тому в якості правових підстав використовуються такі нормативи:

• ЗУ «Про захист прав споживачів»;

•Цивільний кодекс;

• Господарський кодекс;

• ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; «Про банки і банківську діяльність», «Про електронну комерцію»;

• ЗУ «Про споживче кредитування» та ін.

ДОГОВІР

Споживчий кредит

У ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», встановлені деякі терміни і поняття, а саме: кредитний посередник - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка не виступає кредитодавцем та надає посередницькі послуги в сфері споживчого кредитування від імені, в інтересах і за дорученням кредитодавця або від свого імені в інтересах кредитодавця;

Кредитор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити;

Реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у відсотках річних від загального розміру виданого кредиту;

Споживач - фізична особа, що уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит;

Споживче кредитування - правовідносини по наданню, обслуговування і повернення споживчого кредиту;

Споживчий кредит (кредит) - кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Споживчі кредити видаються на покупку техніки, ремонт і т.д.

Статтею 13 ЗУ «Про споживче кредитування», передбачена форма договору про споживчий кредит. У ній йдеться, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових і супутніх послуг кредитодавцем та третіми особами та зміни в них належно вчиняти у письмовій формі (в паперовому або електронному вигляді з накладанням електронного підпису, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін в порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному договору з додатками до нього. Примірник договору, належить споживачу, повинен бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного договору про споживчий кредит (в т.ч. у в електронному вигляді) і додатки до нього надаються споживачеві способом, що дозволяє встановити особу, отримала примірник договору і додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом, використовуючи дані контактів, зазначених споживачем при укладенні договору про споживчий кредит.

Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

            Статтею 14 цього ж Закону, передбачаються особливості укладення договору про споживчий кредит. Тобто договір про споживчий кредит полягає в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, в тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, і оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством, зокрема з бюро кредитних історій, споживачеві безкоштовно надається відповідна інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням - в письмовій формі.

Не вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит застереження про можливість надання кредиту при придбанні товару (послуги).

Договори про мікрокредитування

У більшій частині випадків МФО укладають з фізичними особами електронні договори. У такому договорі посилаються на Правила надання коштів у позику конкретним ТОВ, як швидкої фінансової допомоги, після чого, після схвалення заявки сайт генерує індивідуальну частину електронного договору, що містить всі істотні умови, при чому, посилання на ці правила на головній сторінці або в головному меню сайту МФО знайти не вдасться.

Насправді весь текст електронного договору так і не надається фізичній особі. Але, в момент укладення договору, пропонується в кінці цієї процедури погодитися з правилами надання коштів в частині конфіденційності.

Однак, законодавець встановлює певні вимоги до електронного договору та до його укладення.

Так, п.5 ч.1 ст.1 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає поняття електронний договір, як угоду двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і оформлена в електронній формі;

Стаття 11 цього ж закону встановлює порядок укладення електронного договору, а саме:

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка зробила його, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити наступну інформацію:

• технологію (порядок) укладення договору;

• порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

• можливість і порядок внесення змін до умов договору;

• спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту)

• порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов'язань;

• технічні засоби ідентифікації боку;

• порядок внесення змін до помилку відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту)

• посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

• спосіб зберігання і пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

• умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

• можливість вибору мови, використовуваного при укладенні та виконанні договору;

• інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однієї стороною і її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщені пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Включення в електронний договір умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документу, якщо сторони електронного договору мали можливість ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання угоди нікчемною.

            Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

• відправка електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

• заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

• вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір (наприклад, фактичне отримання коштів), якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій знаходиться така пропозиція, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Замовлення або підтвердження процедури закупівлі вважається отриманим в момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо висновок електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Включення в електронний договір умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документу, якщо сторони електронного договору мали можливість ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання угоди нікчемною.

Замовлення або підтвердження процедури закупівлі вважається отриманим в момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо висновок електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі і надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) в порядку, визначеному частиною шостою ст.11 цього Закону.

Такий документ оформляється в довільній формі і повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система підприємства електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, повинен передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожен екземпляр електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним угодою, можуть бути представлені в якості доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь в судовому розгляді справи.

Докази, представлені в електронній формі та / або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення складаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися на іншій мові за угодою сторін.

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ

у мікрокредитуванні

переваги:

• без паперова форма (електронний договір);

• позика видається миттєво і тільки за паспортом;

• не потрібні довідки про дохід та інші документи;

• в більшості випадків відсутня необхідність в поручителем;

• МФО не перевіряється кредитна історія клієнта;

• на невелику суму, відсутня необхідність в наданні застави за отримання кредиту. Гроші до зарплати видаються без будь-якого забезпечення.

недоліки:

• надмірно високі процентні ставки, які часто перевищують 300% або 600% річних (!)

• в більшості випадків у багатьох клієнтів спостерігається залежність від такого роду позикових коштів, тобто кожен наступний кредит береться за погашення попереднього;

• при простроченні суми боргу МФО звертаються до колекторів, які наполегливо вимагають оплати боргу іноді вдаючись до протизаконних дій.

НАСЛІДКИ НЕСПЛАТИ

Мікрокредиту (ів) або що буде, якщо не платити за взятий мікропозик?

Мікрокредити як зазначалося вище, надаються в невеликій сумі для задоволення певних фінансових проблем протягом короткого часу, але як показує практика люди не встигають за цей короткий час погасити кредит, а тому, беруть новий для погашення попереднього і так кілька разів по колу, поки не утвориться величезна сума боргу і особа втратить фізичну і практичну можливість подолати фінансову кабалу, через не підйомні штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов'язання, позбутися від наявного мікрокредиту (ів) часом буває не дуже-то і просто. Через що у багатьох виникають логічні запитання, що робити, якщо багато позик? Адже починають переслідувати колектори. І чи можна уникнути оплату позики в цілому або штрафів за них?

Отже, відповідаю на ці питання, наступним чином.

Як випливає з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (ЦКУ) - Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.п.) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст.625 ЦКУ зазначає, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Більше того, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, простіше кажучи, - взяли кредит і користувалися їм - значить платити обов'язково і нікуди не подітися!

Також, не потрібно забувати і про штрафні санкції, а також про процентну ставку за користування коштами, що є платою за цю дію.

Отже, позбутися від зобов'язання по оплаті за користування коштами МФО - неможливо, різниця тільки в сумі, чим довше особа користується ними, тим більше вона представляє.

НА СКІЛЬКИ НЕБЕЗПЕЧНІ КОЛЕКТОРИ ?!

А ЇХ ЗАГРОЗИ РЕАЛЬНІ?

Колектори в Україні діють найчастіше в формі фінансових компаній на підставі Цивільного, Господарського кодексу, Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про фінансові послуги» та інші.

Вони на підставі придбаного в МФО договору факторингу, доручення тощо мають право зателефонувати боржнику і ввічливо попросити його сплатити цей борг, відповідно чинного законодавства, але на практиці все виглядає інакше. Вони нескінченно дзвонять, набридають і не тільки боржникові, а й особам, зазначеним в договорі поручителями, приходять і вимагають оплати боргу, загрожують, а іноді можуть застосувати навіть фізичну силу. У відповідь, на скільки це законно, можу пояснити, що найчастіше колектори діють вкрай незаконно і їх дії в залежності від ситуацій і наслідків можна розцінювати від банального хуліганства, за статтею КоАП до злочинів (нанесення тілесних ушкоджень, вимагання та інш., відповідно до статей Кримінального кодексу України). Отже, якщо колектори погрожують розправою вам або вашим родичам, або знайомим, то рекомендую звернутися до професійного адвоката (юриста) в цій області, який складе стратегію дій захисту від подібних незаконних дій. Або звернутися відразу в поліцію. Але тихо сидіти і терпіти їх знущання не потрібно, адже їх мета перетворити ваше життя на пекло.

ШЛЯХИ по спрощенню виплати боргів

1. Цивільний і господарський процесуальний кодекс передбачають розстрочку чи відстрочку суми боргу, тому, якщо сума боргу сягне критичної точки - необхідно просити кредитора про це, зафіксувавши все письмово;

2. Сплачувати необхідно спочатку тіло кредиту, а потім штрафні санкції;

3. Дуже важливо, уважно читати договір перед укладенням, якщо не надали його повний текст просити надати повністю і без цього не підписувати;

4. Стежити за терміном настання сплати суми боргу та не допускати його прострочення.

Звичайно ж, на цю тему є ще багато невимовного, але я сподіваюся, що все ж дана консультація вийшла наскільки можливо, лаконічною, якісної і доступної для розуміння відвідувачів юридичної платформи Протокол (Protocol).

Автор консультації: Анфьорова К.С. - директор, адвокат Адвокатського бюро «Катерини Анфьорової»