Обрати адвоката непросто навіть завчасно, а особливо коли потрібно терміново. Проте, а що буде, якщо його і не обирати?

Часто у людей немає банально грошей, щоб оплачувати роботу адвоката (ураховуючи українські реалії). А у криміналі переважно проблема звалюється зненацька. Але у даному матеріалі крім наголосу на кримінальному процесі, хотілося б торкнутися й інших.

Без адвоката вирішують бути переважно в інших процесах (цивільному, адміністративному, господарському), особливо коли є ініціаторами позову (позивачами). В суспільстві переважає думка, що у кримінальному процесі адвокат все ж має бути, проте реалії такі, що у великій кількості справ їх люди не мають (я навіть здивувався наскільки таких справ багато).

Існує думка, що, наприклад якщо щось зламалась, то можна не витрачати гроші на фахівців для ремонту, а можна подивитися відео і зробити це самому, заощадивши гроші. І часто це працює, доступ до інформації зараз суттєвий, було б бажання. Але що ми маємо саме з правовою сферою і чи можна за аналогією самому розібратися і досягти результату, заощадивши гроші? Можна (є і такі випадки!), але є ряд ризиків.

Емоційний стан.

Ви будете заручником вашого емоційного стану і ризикуєте діяти менш ефективно. Відомий випадок, коли адвокат захищав себе самостійно у цивільному процесі й вважав, що програв позов саме через неспроможність діяти ефективно (спір був пов’язаний з розділом майна подружжя, з його ж дружиною). Якщо позивач ви, а процес, наприклад, адміністративний, то цей ризик буде менший, якщо кримінальний, то відповідно більший. Але навіть у “комфортному” для вас процесі, проти вас можуть подати, наприклад, зустрічний позов, і тут вас спокій може різко зменшитися.

Одна спроба.

Прав на помилку немає, у середнього адвоката за плечима будуть десятки подібних ситуацій, і поведінка його буде враховувати позитивний і негативний попередній досвід. Деякі дії обмежені в часі, для більшості дій буде одна спроба. Тобто виходить, це як ходити по мінному полю без будь-якого попереднього досвіду. Можна себе втішити, що інакше б взагалі не здійснили певну дію, а так “хоч спробували”. Втім, чи є сенс йти на такий ризик?

Витрачений час.

Цей аспект часто недооцінюють. Бо з одної сторони це потенційна економія, а з іншої — витрачений час, за який можна було б заробити гроші, можливо і більше ніж витратили. Година судового засідання, це часто день або декілька, які йдуть на підготовку, навіть у досвідченого адвоката, який і так вже має необхідні вміння та навички. А скільки піде у вас?

Обмежені можливості

Наприклад, у разі затримання та тримання під вартою, може не бути доступу до літератури, вже не кажучи навіть про розуміння що і де шукати (не буде відповідних навичок). Не буде таких можливостей (вже не кажучи про компетенції) для збору доказів на вашу користь, як є в адвоката. Для ув’язнених часто є проблемою навіть ознайомитися з матеріалами справи (хоча це реально), вже не кажучи про неможливість застосування передових цифрових технологій для більшої ефективності.

Немає правозахисної свідомості

Часто можна почути, що людина (не юрист) починає добре орієнтуватися в законах і ніби має бути ефективність на рівні досвідченого адвоката. І здавалося б почитати кодекси, закони, знайти необхідну практику Верховного суду, практику ЄСПЛ, вивчити матеріали й буде позитивний результат. Але проблема в тому, що без формування правозахисної свідомості, на які у правника часто йде десять і більше років (а інколи вона не формується взагалі, або починається рух навпаки з різних причин), без комплексного розуміння і вміння застосовувати закони, шанси на успіх можуть бути примарними.

Застосування додаткових тактик

У зв’язці адвокат + клієнт, або декілька адвокатів + клієнт з’являється ряд додаткових можливостей, тактик та прийомів, які можна застосувати. І мова йде про законні методи, у кожного адвоката можуть бути свої, робота адвоката часто творча, єдино правильних стратегій чи алгоритмів часто не існує. Головне, щоб вони застосовувалися в рамках правового поля і з повагою до всіх учасників судового процесу.

Події розгортаються швидко

Наприклад, в кримінальному процесі часто доходить до крайнощів, або процес починає йти надто швидко, або надто повільно. Ризик швидкого — не встигнете зробити певні дії. А “повільним” процес часто стає через незроблені дії в минулому, або певні “тактичні помилки”. Ціна таких помилок — роки судового розгляду.

Правозахисник, Адвокат Ігор Кравець (м. Одеса).

Телеграм Twitter Facebook Instagram