Тілесні ушкодження

ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ ЗА СТУПЕНЕМ ТЯЖКОСТІ: ЛЕГКІ, СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ ТА ТЯЖКІ.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇХ ВЧИНЕННЯ.

Кримінальний кодекс України передбачає класифікацію тілесних ушкоджень за трьома видами: ст.125 ККУ – легкі; ст.122 ККУ – середньої тяжкості та ст.121 ККУ – тяжкі.  

Точно встановити ступінь тілесних ушкоджень може виключно експерт, провівши судово-медичну експертизу (СМЕ), але все ж пропоную розглянути їх відмінність, проаналізувавши нормативно-правові акти і з’ясувати, яку відповідальність, передбачив законодавець за вчинення злочинів з нанесення тілесних ушкоджень.

Найголовнішим нормативом, при визначенні ступеня тяжкості ушкоджень, яким користуються експерти є Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України №6 від 17.01.1995р.

1.    ЛЕГКІ ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ (ст.125 ККУ)

Поділяються на дві підгрупи:

- Спричиняє  короткочасний  розлад  здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності;

- Не спричиняє короткочасний  розлад  здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності.

Ознаки легкого тілесного ушкодження:

     а) короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день);

     б) незначна стійка втрата працездатності, втрата загальної працездатності до 10%.

     Легке   тілесне   ушкодження,   що    не    спричинило короткочасного розладу   здоров'я   чи  незначної  стійкої  втрати 

працездатності, -  це  ушкодження,  що  має  незначні  скороминущі 

наслідки, тривалістю не більш як шість днів.

Відповідальність за спричинення легких тілесних ушкоджень

Ст.125 ККУ, складається із двох частин, кожна з яких передбачає покарання.

Частина 1 ст.125 ККУ, за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений -  штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Друга частина ст.125 ККУ - Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, передбачає або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2.ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ (ст.122 ККУ)

               Ознаки ушкодження середньої тяжкості:

     а) відсутність небезпеки для життя;

     б) відсутність ознаків тяжких тілесних ушкоджень:

     - небезпека для життя;

     - втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій;

     - душевна хвороба;

     - розлад   здоров'я,   поєднаний    зі    стійкою    втратою 

працездатності не менш ніж на одну третину;

     - переривання вагітності;

     - невиправне знівечення обличчя.

     в) тривалий розлад здоров'я;

     г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

               Тривалим розладом здоров'я належить вважати понад 3 тижні (більш як 21 день).

     Під  стійкою  втратою  працездатності  менш як на одну 

третину    належить   розуміти   втрату   загальної працездатності 

від 10% до 33%.

             До тілесних ушкоджень середньої тяжкості відносяться, наприклад, неускладнені закриті переломи довгих трубчастих кісток, легкий ступінь забою мозку тощо.

Відповідальність за спричинення тілесних ушкоджень 

середньої тяжкості

Стаття 122 ККУ також, як і ст.125 має дві частини.

Частина перша - умисне нанесення ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу (умисне тяжке тілесне ушкодження), але спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, за такі дії законодавець передбачив покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Частина друга, ті самі дії, що описані вище, але, якщо вони вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, за це передбачене позбавлення волі від трьох до п'яти років.

3. ТЯЖКІ ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ (121 ККУ)

Ознаки тяжкого тілесного ушкодження

     1) небезпека для життя;

     2) втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій;

     3) душевна хвороба;

     4)розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;

     5) переривання вагітності;

     6) невиправне знівечення обличчя.

Поняття тяжких тілесних ушкоджень

 Небезпечними для  життя  є  ушкодження,  що  в  момент заподіяння (завдання)   чи   в  клінічному  перебігу  через  різні проміжки   часу    спричиняють   загрозливі   для   життя   явища і котрі   без   надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом,  закінчуються  чи  можуть   закінчитися смертю.   

               Запобігання   смерті,  що   обумовлене наданням медичної допомоги, не  повинно братися до уваги при оцінюванні загрози  для життя  таких   ушкоджень.   Загрозливий   для   життя  стан,  який розвивається   в   клінічному   перебігу  ушкоджень, незалежно від 

проміжку часу, що минув після його заподіяння,  повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

Ушкодження, що належать до небезпечних для життя:

     1) ті,  що проникають у черепну порожнину, у тому числі й без ушкодження мозку;

     2) відкриті й закриті переломи  кісток  склепіння  та  основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа;

     3) забій  головного  мозку  тяжкого ступеня як зі здавленням, так  і  без  здавлення  головного  мозку;  забій  головного  мозку середньої  тяжкості  за  наявності  симптомів  ураження стовбурної ділянки.

     4) ізольовані   внутрішньочерепні  крововиливи  за  наявності загрозливих для життя явищ;

     5) ті,  що  проникають  у  канал  хребта,  у тому числі й без ушкодження спинного мозку та його оболонок;

     6) переломо-вивих та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців,односторонні переломи  дуг  I  або  II  шийних  хребців,  а  також переломи зубовидного відростка II шийного хребця; у тому числі без порушення функції спинного мозку;

     7) підвивихи  шийних  хребців  за  наявності  загрозливих для життя явищ, а також їх вивихи;

     8) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;

     9) перелом чи переломо-вивих одного або  кількох  грудних  чи поперекових хребців  з  порушенням  функції  спинного мозку або за наявністю клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня;

     10) закриті  ушкодження  грудних,   поперекових   і   крижових сегментів спинного мозку, котрі супроводжувались тяжким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів;

     11) ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані,  трахеї,  головних бронхів, стравоходу, незалежно від того  з  боку  шкіряних  покривів  чи з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні;

     12) закриті  переломи  під'язичної кістки,  закриті й відкриті ушкодження ендокринних    залоз    ділянок    шиї     (щитовидної, паращитовидної, вилочкової   -   у   дітей)  -  все  за  наявності загрозливих для життя явищ;

     13) поранення  грудної  клітки,  котрі  проникли  в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння,  у тому числі і без ушкодження внутрішніх органів;

     14) ушкодження живота,  котрі проникли в черевну порожнину,  у тому числі  і  без   ушкодження   внутрішніх   органів;   відкриті ушкодження внутрішніх органів,  розміщених в заочеревному просторі (нирок, наднирників,  підшлункової  залози)  і  в  порожнині  таза 

(сечовий міхур,  матка,  яєчники,  передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри);

     15) закриті ушкодження органів  грудної,  черевної  порожнини, органів заочеревного  простору,  порожнини таза - все за наявності загрозливих для життя явищ;

     16) відкриті переломи діафіза  (тіла)  плечової,  стегневої  і великогомілкової кісток;

     17) переломи  кісток  таза  за наявності загрозливих для життя явищ;

     18) ушкодження,  що  спричинили  шок тяжкого ступеня,  масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання,  кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного   кровообігу,  жирову  чи  газову емболію. Всі  вони мусять підтверджуватись об'єктивними клінічними 

даними, результатами лабораторних та інструментальних досліджень;

     19) ушкодження   великих   кровоносних  судин,  аорти,  сонної (загальної, внутрішньої,  зовнішньої),   підключичної,   плечової, підклубової, стегневої,   підколінної   артерій   чи  вен,  що  їх супроводять;

     20) загальна  дія  високої  температури  (тепловий  і сонячний удар) за наявності загрозливих  для  життя  явищ:  термічні  опіки III-IV ступеня  з площею ураження понад 15%  поверхні тіла;  опіки III ступеня   понад 20%  поверхні   тіла;  опіки II ступеня  понад 30% поверхні   тіла,   а   також   опіки    меншої    площі,    що супроводжувались шоком тяжкого  ступеня;  опіки  дихальних  шляхів за наявності загрозливих для життя явищ;

     21) ушкодження   від  дії   низької   температури,   променеві ушкодження та такі,  що були отримані в умовах баротравми - всі за наявності загрозливих для життя явищ;

     22) отруєння  речовинами  будь-якого походження з перевагою як місцевої, так  і  загальної  дії   (у   тому   числі   і   харчові токсикоінфекції) за  умови,  що  в  клінічному перебігу мали місце загрозливі для життя явища;

     23) усі   види   механічної   асфіксії,   що  супроводжувалися комплектом розладів   функції   центральної   нервової    системи, серцевосудинної системи  та  органів  дихання,  котрі  загрожували життю; за умови, що це встановлено об'єктивними клінічними даними.

               До не загрозливих для життя  ушкоджень,  що  належать  до тяжких за кінцевим результатом та  наслідками:  втрата  будь-якого органу чи втрата органом його функції - втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродуктивної здатності є:

     1) під  втратою  зору  треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан,  коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на  відстані  двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче);

     2) під  втратою  слуху треба розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан,  коли  потерпілий  не  чує розмовної мови  на  відстані  три  -  п'ять  сантиметрів від ушної раковини;

     3) під   втратою   язика  (мовлення)  треба  розуміти  втрату можливості висловлювати  свої  думки   членороздільними   звуками, зрозумілими для оточуючих;

     4) під втратою руки, ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба чи  втрату  ними  функцій  (параліч  або  інший  стан,   що унеможливлює їх діяльність);

     5) під втратою репродуктивної здатності треба розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення,  зачаття та дітородіння (розродження);

     6) Душевна хвороба.

     Під розладом   здоров'я  належить   розуміти   розлад   здоров'я,   пов'язаний   зі  стійкою  втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%) та безпосередньо пов'язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. 

Розміри стійкої  (постійної)  втрати  загальної працездатності при 

ушкодженнях встановлюються   після   наслідку    ушкодження,    що

визначився, на    підставі   об'єктивних   даних   з   урахуванням документів, якими керуються у своїй роботі МСЕК.

     Під стійкою   (постійною)  втратою  загальної  працездатності  належить розуміти таку необоротну втрату функції,  котра  повністю не відновлюється.

     Під наслідком ушкодження,  що визначився,  належить  розуміти повне загоєння  ушкодження і зникнення хворобливих змін,  які були ним обумовлені.  Це  не  виключає  можливості  збереження  стійких наслідків ушкодження   (рубця,   анкілозу,   укорочення  кінцівок, деформації суглоба тощо).

      Переривання вагітності

     Ушкодження, що призвело до переривання вагітності,  незалежно від її строку,  належить до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок. 
    Невиправне знівечення обличчя

     Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження  обличчя  як знівечення, оскільки  це  поняття не є медичним.  Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення,  встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним.

     Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під  дією  нехірургічних  засобів.  Коли  ж  для  усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція),  то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Судова практика щодо відшкодування спричиненої шкоди

(майнової та моральної), через заподіяння тілесних ушкоджень

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області по справі №531/653/17  від 02 серпня 2018 року розглянуто позов

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2014 ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні магазину, без будь-яких на те причин, умисно нанесла ОСОБА_1 один удар правою рукою в ліву скроню голови, від якого позивачка впала на кахельну підлогу магазину та правою частиною голови вдарилась об підлогу, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забою м'яких тканин лівої щоки, які згідно висновку експерта №1617 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; тобто ОСОБА_3 вчинила відносно ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.

Даним правопорушенням завдано матеріальну (вартість лікування становить 22319,57 грн., включаючи 2169 грн. за проведення експертизи) та моральну шкоду позивачці. Моральна шкода полягає у втраті спокою, перенапрузі, психологічному дискомфорті, стресі, душевних стражданнях, що викликані, як самим правопорушенням, так і подальшим лікуванням, розладами здоров'я, які виникли внаслідок вчинення злочину.

За змістом ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 125 КК України. ОСОБА_3 визнано винною за ч.1 ст.125 КК України, призначено покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №1617 від 28.11.2014 у громадянки ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забою м'яких тканин лівої щоки, які утворились не менш як від однократної дії тупого предмету (стиснуті в кулак пальці рук, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками) і такі ушкодження кваліфіковані, як легкі тілесні ушкодження; зміни в ділянці очей у підекспертної ОСОБА_1 не враховані при оцінці ступеня тяжкості нанесених ушкоджень, оскільки не мають відношення до подій 30.09.2014, а є результатом раніше набутих захворювань (а.с. 69-70).

Згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи № 75 від 25.06.2015р. та повторної судово-медичної комісійної експертизи № 87-КЕ/2016/пп від 16.05.2016р. у потерпілої виявлено забій м'яких тканин лівої щоки, у вигляді припухлості та гіперемії, який міг утворитися від дії кисті руки людини в строк 30.09.2014р. та кваліфікується як легке тілесне ушкодження; діагнози «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» (вперше встановлений на 23 день після травми), «контузія легкого ступеню правого ока» (встановлено на 8 день після травми), «після травматичний кон'юктивіт» (встановлений на 22 день після травми) - не підтверджуються об'єктивними судово-медичними даними; причинно-наслідкового зв'язку між травмою від 30.09.2014р. та погіршенням гостроти зору немає, оскільки такі медичні дані відсутні, а потерпілій до вказаних подій було проведено хірургічне лікування за показами, і відшарування сітківки є тяжкою патологією, що супроводжується дистрофічними змінами, котрі можуть бути причиною суттєвого зниження зору.

Таким чином, проведеними експертними дослідженнями не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням очей позивачки та вчиненими щодо неї відповідачкою протиправними діями.

Посилання представника позивачки на один з пунктів висновку, що зазначено вище, не може бути доказом на підтвердження вимог, оскільки за змістом є припущенням (субатрофія правого ока, уповільнений увеїт, дислокація ІОЛ і рецидив відшарування сітківки ока можуть бути як наслідком можливої контузії очного яблука 30.09.2014, так і результатом уповільненого запалювальної реакції на перенесені раніше хірургічні втручання), та не підтверджується будь-якими іншими наданими суду доказами.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суду не надано жодного доказу на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідачки та захворюванням позивачки: субатрофія правого ока, уповільнений увеїт, дислокація ІОЛ і рецидив відшарування сітківки ока.

Позивачкою заявлено до відшкодування майнову шкоду та придбання ліків, на підтвердження якої надано копії квитанцій.

При цьому позивачкою не надано суду відповідні лікарські призначення для лікування тілесного ушкодження у виді забою м'яких тканин лівої щоки.

З виписки із медичної картки амбулаторного хворого (ОСОБА_1.), копії довідок лікаря за результатами консультацій, результатів магнітно-резонансної томографії головного мозку, консультативних висновків, копій листків медичної картки амбулаторного хворого, виписного епікризу офтальмолога, видаткових накладних, іншої медичної документації вбачається, що ці витрати здійснені позивачкою здебільшого у зв'язку з лікуванням захворювання позивачки: субатрофія правого ока, уповільнений увеїт, дислокація ІОЛ і рецидив відшарування сітківки ока.

За відсутності доведеності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідачки та вказаним захворюванням позивачки відсутні передбачені законом підстави для відшкодування вказаних витрат.

Окрім того, суд зазначає, що надані позивачкою квитанції про придбання ліків на суму 232,58 грн., 4 166,00 грн. датовані червнем та липнем 2014 року, тобто до завдання відповідачкою тілесних ушкоджень.

Таким чином, суду не надано належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження витрат позивачки, понесених на лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок протиправних дій відповідачки.

Разом з тим, 17.02.2016 між ОСОБА_1 та Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи укладено договір про надання послуг - проведення комісійної судово-медичної експертизи (а.с. 65); загальна вартість наданої послуги - 2169,41 грн.

З копії квитанції від 04.03.2016 вбачається, що позивачкою сплачено за проведення експертизи 2169,41 грн.

Суд зазначив, що відповідно Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивач просить стягнути з відповідачки на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн., обґрунтовуючи це стресом, втратою спокою, перенапругою, психологічним дискомфортом, душевними стражданнями, які були викликані правопорушенням та подальшим лікуванням, у зв'язку з цим.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення відповідачкою злочину відносно ОСОБА_1 їй завдано моральної шкоди, так як позивачка зазнала душевних та моральних страждань через завдання їй удару та тілесних ушкоджень.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає у 5000 грн., виходячи з фізичних та моральних страждань позивачки, ступеню тяжкості завданих тілесних ушкоджень (легких тілесних ушкоджень), характеру правопорушення, зокрема протиправних дій ОСОБА_3, якою вчинено злочин щодо особи похилого віку, та яка не виявила, у тому числі в цьому судовому засіданні, жалю з приводу вчиненого, що впливає на ступінь душевних страждань позивачки, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Позивачкою не обґрунтовано заявлений нею розмір відшкодування 20000 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст.81, 82, 141, 259, 263-265, 277-279, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, у сумі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Автор: 

Анфьорова К.С. - директор, адвокат Адвокатського бюро «Катерини Анфьорової»