Баба Яга проти, або пост у захист судді

В мережі Інтернет активно поширена брутальна критика різних осіб на адресу судді Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич Оксани Антонівни. 

1. Навіть окремі мої друзі звернулися до мене як до судді у минулому за коментарем. І що ви думаєте я з'ясував? Що я на місці судді у даній справі, швидше за все, ухвалив би подібний вирок. Чому? Давайте розбиратися.

2. Перш за все, звертаю увагу, що я не бачив усіх матеріалів справи, тому мені не відомі чіткі фактичні обставини справи. Усі відомості, враховані у даній моїй думці, я взяв з вироку суду, з яким кожен може ознайомитись за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109612279 . А тому, в разі отримання більш детальної інформації я можу змінити свою думку у майбутньому.

3. Проте, даний пост підготовлений виходячи з інформації в обсязі, який, вважаю, доступний і авторам наведених вище дописів у мережі Інтернет. Тому і вони, і я оперуємо, вважаю, однаковими даними. Тож, вперед, до аналізу.

4. Беззаперечним є факт вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 "Сексуальне насильство" КК України. Тому на цій обставині не будемо акцентувати свою увагу. Так яким же мало бути призначене судом покарання?

5. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України: "1. Суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення [...]."
Положеннями ч. 3 ст. 153 КК України передбачено, що: "3. Сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи - карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років."
А отже, суд міг призначити кожному обвинуваченому максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років.

6. В свою чергу, враховуючи, що диспозиція ч. 3 ст. 153 КК України вже передбачає вчинення кримінального правопорушення групою осіб або щодо неповнолітньої особи, дані обставини самі по собі вже не вважаються обставинами, які обтяжують покарання.

7. Водночас, як зазначено у вироку, обставинами, які пом'якшують покарання для кожного обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, були: щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, часткове відшкодування потерпілій завданого збитку (п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 66 КК України).

8. З огляду на наявність відразу трьох обставин, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують, та вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення вперше цілком логічним є призначення судом покарання на рівні мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 153 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

9. А значить, в цій частині претензії до судді, вважаю, мають бути відсутні.

10. Щодо звільнення судом обвинувачених від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю два роки, звертаю увагу на наступне.

11. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 75 КК України: "1. Якщо суд [...] при призначенні покарання у виді [...] позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням [...].
4. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років."

12. А отже, суд міг встановити іспитовий строк тривалістю від 1 до 3 років. Суд в даній справі встановив для кожного з обвинувачених – 2 роки, що є іспитовим строком середньої тривалості з можливої. А тому вважаю, що в частині тривалості встановленого іспитового строку претензії до судді також мають бути відсутні.

13. А що ж щодо обгрунтованості прийняття судом рішення про звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням? Давайте розбиратися. 

14. Вище вже наведено положення ч. 1 ст. 75 КК України, з аналізу яких можна зробити висновок, що суд може прийняти рішення про звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням у разі наявності наступних обставин у їх сукупності:
14.1. Призначення покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років.
Дана обставина судом дотримана, оскільки, як зазначено вище, судом правомірно та обгрунтовано призначено кожному з обвинувачених покарання у виді позбавлення волі саме на строк 5 років.
14.2. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Тут потрібно проаналізувати детальніше.

15. Вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким. Проте, в цій частині слід врахувати, що, як встановлено судом, проникнення в тіло потерпілої обвинуваченими вчинено не було: "[К]ожний безпосередньо вчинили дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням у тіло неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11, з використанням частин свого тіла, а саме пальців рук, в області її статевих органів." Тому сексуальне насилля щодо потерпілої не можна вважати брутальним, що, водночас, не зменшує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Але дана обставина, вважаю, була врахована судом при призначенні покарання.

16. Як вбачається з вироку, характеристики кожного з обвинувачених є наступними: раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, виховується в сім`ї з обома батьками, матеріально-побутові умови хороші.

17. При цьому, звертаю увагу, що впевненість у можливості виправлення кожного з обвинувачених висловлена не лише судом у вироку, а й:
17.1. Мукачівським районним сектором філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області в досудовій доповіді від 01.04.2022, згідно з якою: "[Б]еручи до уваги інформацію, що характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення – орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства."
17.2. Службою у справах дітей Нижньоворітської сільської ради, представник якої пояснив суду, що: "[У] зв`язку з тим, що злочин вчинено ними вперше, у неповнолітньому віці, наявне щире каяття, вважає за можливе обрати міру покарання не пов`язану з позбавленням волі."
17.3. Самою потерпілою, яка зазначила, що: "Покарання вважає за можливе призначити не пов`язане з позбавленням волі." Тобто сама потерпіла навіть після скоєного щодо неї кримінального правопорушення зазначила за можливе призначати обвинуваченим покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

18. В цій частині доцільно, вважаю, розібратися з функціями кожного з органів, що брали участь у розгляді даної справи.

19. Згідно з п. 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, що затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2017 року N 2649/5: "1. Уповноважений орган з питань пробації (далі - орган пробації) є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та пробації."

20. В свою чергу, відповідно до ст. 4 Закону України від 5 лютого 2015 року N 160-VIII "Про пробацію": "1. Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності."

21. А отже, відповідальним за забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності, є орган з питань пробації, яким в даній справі є Мукачівський районний сектор філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області. Якість цієї інформації – це відповідальність даного органу, а не суду. Якщо досудова доповідь даного органу не викликає якихось явних непорозумінь, не заперечується іншими учасниками провадження, суд, як правило, погоджується з пропозицією такого профільного органа при прийнятті рішення про міру відповідальності обвинувачених.

22. В даній справі суд при ухваленні вироку врахував думку Мукачівського районного сектора філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області. В цій частині також, вважаю, претензії до суду мають бути відсутні.

23. В свою чергу, згідно з пп. 17 п. 4 розділу ІІ Примірного положення про службу у справах дітей міської, районної у місті ради, що затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 16 вересня 2021 року N 518: "4. Основними завданнями та повноваженнями служби є: [...] 17) участь у межах компетенції у судовому розгляді за участю неповнолітнього обвинуваченого з метою забезпечення прав та найкращих інтересів дітей." А значить, служба у справах дітей є профільним органом, основним завданням якого є забезпечення прав та найкращих інтересів дітей. Дана служба, а саме Служба у справах дітей Нижньоворітської сільської ради, брала участь у судовому розгляді і також, як згадано вище, просила суд обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

24. А яка ж функція суду? Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України: "1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом." А отже, суд не є ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту. Суд є арбітром, який лише досліджує і оцінює надані сторонами докази та не приймає жодну зі сторін.

25. На жаль, у вироку не зазначено, яке покарання просив прокурор. А це, вважаю, має принципово важливе значення. Як суддя у минулому, з практики скажу, що переважна більшість суддів, якщо не усі, в разі встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення призначають покарання трішки м'якше, ніж просить прокурор. Якщо і прокурор у даній справі не заперечував проти можливості звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, то знову ж, які претензії можуть бути до суду?
26. Чи повинен був суд не погодитися з думкою вказаних вище органів? Сказати, що "Баба Яга проти" (перепрошую, не маю на увазі суддю особисто, просто використав фразу для більшої виразливості)? В такому разі суд мав би у вироку вказати, чому саме суд не погоджується з думкою вказаних органів. Але чому? Суд не відвідував місць їх проживання, навчання, не перевіряв умови їх проживання та виховання. Так чому ж суд мав бути "проти"? В такому разі хіба суд не отримав би також критики в свою адресу? Звісно ж отримав би. То що ж мав робити суд не так, як було зроблено при ухваленні вироку?

27. Як підсумок хочу даним постом сказати наступне.

28. Я не ідеалізую чинних суддів. Серед них є багато таких, що, м'яко кажучи, викликають запитання. Але й усіх вважати поганими – це несправедливо, безпідставно і необгрунтовано. Кожен має отримувати по заслугам. Багато з-поміж знайомих мені суддів – це дійсно професіонали, дуже чесні і порядні люди. За що вони отримують критику? Лише за те, що також є суддями? Фактично, саме так відбувається вже не один рік.

29. Крім того, а хто дозволяє собі критикувати суд? Блогери, військові, волонтери, громадські активісти. А хто серед них є фаховим юристом чи адвокатом? Наведені мною на початку даного посту особи, наскільки мені відомо, не є юристами чи адвокатами. Я поважаю їх як спеціалістів у їх сферах! Але критикувати суд без володіння знаннями в юриспруденції та без знання обставин справи – це неправильно і неприпустимо у правовій державі. Це все рівно, що я – адвокат, суддя у минулому, буду критикувати дії Збройних Сил України по захисту України. А чи можу я це робити? Звісно ні! Бо я не є фаховим військовим та не володію повною інформацією про ситуацію на фронті.

30. Не згодні з рішенням суду – подавайте апеляцію, касацію, звертайтеся до Європейського суду з прав людини. Вважаєте, що суддя взяв/взяла хабар – подавайте заяви про злочин до правоохоронних органів. Але перш за все, вважаю, необхідним є отримання кваліфікованої думки саме від фахового правника, щонайменше – від адвоката.

31. Чому в Україні досі виправдальний вирок – це щось одиничне? Та тому, що усі пересічні громадяни вважають суд органом засудження особи, а не арбітром. Чинний КПК України передбачає можливість визнання судом доказів недопустимими (ст. ст. 87 – 89 КПК України). Якщо суд прийме таке рішення і, як наслідок, виправдає особу, хто буде винен? Звісно ж суд! Так?! Але ж ні! Виправдання особи у кримінальному провадженні – це може бути свідченням неякісного виконання своєї роботи органом досудового розслідування. Але чи чув хтось хоч раз брутальну критику в бік дізнавачів, слідчих чи прокурорів? Особисто я – ніколи не чув. А от на адресу суддів – неодноразово.

32. Друзі, давайте кожен з нас не дозволяти собі критикувати когось у сферах, в яких ми не розуміємося. Якщо вважаєте щось незрозумілим, дивним чи протиправним – звертайтеся до відповідних органів, а не розміщуйте різні негативні дописи в мережі Інтернет. Негативом свободи слова є те, що кожен вважає, що може говорити і писати все, що заманеться. Але ж усьому має бути розумна межа. Давайте поважати один одного і, водночас, у разі виявлення ознак неправомірних дій будь кого – звертатися до компетентних органів з відповідною інформацією, щоб вони в межах своєї компетенції розібралися і притягнули винних осіб до відповідальності. Давайте разом робити Україну кращою!

Дякую за увагу!

Слава Богу!
Впевнений в ЗСУ та силах оборони!
Слава Україні! 

Григорій МІНІЧ
Керуючий АБ "Григорія Мініча", адвокат, суддя (2013 – 2016)