ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ

1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

3. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

ЗКУ: Коментована стаття присвячена визначенню земельних відносин, конкретизації їх суб’єктів та об’єктів. Частиною 1 зазначеної статті закріплено, що земельними відносинами є відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

Таким чином, ЗК України закріпив найосновніші сфери земельних відносин, які проте не є вичерпними та фактично охоплюють набагато ширші сфери, що пов’язані, наприклад, з охороною земель, їх відтворенням, підвищенням родючості ґрунтів, застосуванням відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин тощо.

Частиною 2 коментованої статті визначено коло суб'єктів земельних відносин, до якого включені громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Органи місцевого самоврядування та органи державної влади в земельних відносинах діють від імені територіальних громад та держави. В силу ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам.

Також слід вважати, що в ч. 2 коментованої статті досить узагальнено суб’єктів земельних відносин, та під категорією громадяни необхідно розуміти не лише власне громадян, а також громадян іноземних держав та осіб без громадянства. При цьому слід враховувати, що правовий статус кожної з цих категорій, як суб'єктів земельних відносин, є неоднаковим. Найбільш широкими правами щодо права на землю наділені саме громадяни України, в той час коли громадяни іноземних держав та особи без громадянства дещо обмежені у деяких сферах земельних відносин в Україні. Так, наприклад, громадяни іноземних держав та особи без громадянства не можуть набувати земельні ділянки шляхом безоплатної приватизації, не можуть набувати у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а у разі, якщо вони отримали земельну ділянку сільськогосподарського призначення у спадщину, така земельна ділянка підлягає відчуженню протягом одного року. Такі ж обмеження щодо земель сільськогосподарського призначення існують також для іноземних юридичних осіб.

Права та обов’язки різних суб’єктів земельних відносин для кожного окремого об’єкта земельних відносин, до яких згідно ч. 3 коментованої статті віднесені землі в межах території України, земельні ділянки, права на них та права на земельні частки (паї), не є загальними та визначаються на підставі ЗК України та інших законодавчих актів.