РЕМОНТНІ РОБОТИ - НЕ РЕАЛЬНІСТЬ ОПЕРАЦІЇ

У 2019 році ТОВ звернулось до Адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (ППР) про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму подад 5,49 млн. грн., у т.ч. штрафні (фінансові) санкції.

Під час проведення документальної планової виїздної перевірки за результатами якої були винесені оспорювані ППР, податковим органом були встановлені обставини, які поставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій ТОВ, а саме:

• - основним видом діяльності контрагента_1 який мав виконувати ремонтні роботи є оптова торгівля фруктами й овочами, що не узгоджується із видом робіт, які контрагент виконував на замовлення ТОВ;
• - у контрагента_1 відсутні основні засоби початок та кінець 2016 і 2017 років (період виконання ремонтних робіт);
• - виконання ремонтних робіт за однією з адрес було перезамовлено контрагентом_1 у контрагента_2. При цьому, у контрагента_2 були наявні ознаки фіктивного підприємництва;
• - ТОВ не здійснювало оплату робіт, які виконував контрагент_1, кредиторська заборгованість становила понад 1,11 млн. грн.;
• - основним видом діяльності контрагента_3 є діяльність рекламних агентств;
• - контрагент_3 здійснював для ТОВ лише поставку будівельних матеріалів;
• - здійснивши аналіз номенклатури товарів, які контрагент_3 придбавав у інших контрагентів, податкові органи дійшли висновку про неможливість підтвердження джерела походження будівельних матеріалів, які поставлялися на користь ТОВ;
• - контрагент_1 та контрагент_3 є учасниками кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, пов`язаних з ухиленням від сплати податків та фіктивним підприємництвом.

Отже, на підставі вищенаведених встановлених обставин податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції з поставки будівельних матеріалів контрагентом_3 не здійснювалися, а будівельні роботи контрагентом_1 не виконувалися. Такий висновок став підставою для винесення оспорюваних ППР на понад 5,49 млн. грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що надані ТОВ первинні документи не є достатніми для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагент_1 та контрагент_2.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, проаналізувавши норми ст.ст. 14, 44, 134, 138, 139, 193, 198, 201 Податкового кодексу України (ПКУ) та ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дійшов висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:

• - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;
• - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної;
• - ділової мети - розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Крім того, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність у ТОВ підстав для замовлення у контрагент_1 виконання ремонтного-будівельних робіт за адресами, які вказані у договорі генерального підряду, а також права надавати доступ до таких приміщень іншим особам (приміщення передано в суборенду іншому користувачу). Доказів того, що новий користувач преміщення (суборендар) в якому виконувались ремонтні роботи надавав дозвіл контрагенту_1 на доступ до такого приміщення матеріали справи не містять.

Також контролюючим органом були встановлені інші не відповідності та розглянуті під час судового розгляду щодо фактичного володіння приміщенням в якому проводились ремонтні роботи, передачі та повернення з суборенди, загальної організації процесу виконання ремонтних робіт, перевірки якості проведених ремонтних робіт. В зазначених питаннях були встановлені невідповідності, що дозволили судупідтримати позицію податкового органу.

Окремо слід зазначити, що суди попередніх інстанцій зауважили, що на час укладення та виконання умов договору поставки будівельних матеріалів, ТОВ ще не набуло права користування нежитловим приміщенням за адресою, яка визначена в цьому договорі як місце доставки таких будівельних матеріалів.

Суди попередніх інстанцій зауважили, що номенклатура і кількість будівельних матеріалів, зазначених у видаткових накладних, не узгоджується з відомостями, викладеними в актах щодо передачі матеріалів підрядником для виконання ремонтних робіт.

Також ТОВ не надало доказів перевезення будівельних матеріалів, отриманих за видатковими накладними з м. Львів до м. Києва, (місця проведення ремонтних робіт, де, за твердженням ТОВ, були використані відповідні матеріали).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що у ході розгляду справи ТОВ не було надано доказів фактичного отримання будівельних матеріалів від контрагентів і виконання ремонтних робіт, а також спричинення реальних змін майнового стану ТОВ у зв`язку зі здійсненням таких операцій.

Зазначені обставини у сукупності з наданою контролюючим органом інформацією про діяльність контрагентів дають підстави для висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ і зазначеними контрагентами не підтверджується.

При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що зміст наданих позивачем документів, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації не дають підстав для висновку, що вони були складені у зв`язку з господарськими операціями, які фактично здійснювалися.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що досліджені в ході розгляду справи документи не підтверджують факту реальності господарських операцій, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують. У підсумку вищенаведеного, касаційна скарга ТОВ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишена без задоволення.

За результатами аналізу Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2023 по справі №640/20378/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109546256