ПОДАТКИ В УКРАЇНІ. ЯКОЮ МАЄ БУТИ ЕКОНОМІКА ПІСЛЯ ВІЙНИ?

З початком повномасштабної війни одразу ж постало питання щодо майбутнього відновлення економіки України.  Водночас реальне функціонування ринкової економіки не є можливим окремо від державного апарату та управління. Одним з таких елементів є податкова система.

Чим характеризується чинна податкова система України (з урахуванням практики державного апарату)?

-  фактично визначена податковою практикою презумпція вини платника податків/податкового агента, де на кожному етапі платник має доводити свою добросовісність за відсутності належно визначених критеріїв для такого доведення;

-  штучний вплив контролюючого органу на систему оподаткування ПДВ (безпідставне зупинення реєстрації податкових накладних, затягування судових процесів, подання безпідставних апеляційних скарг, невиконання судових рішень);

-  надзвичайно великий акцент на формальні аспекти оформлення документообігу та бухгалтерського обліку суб’єктів господарювання («манія на акти виконаних робіт»).

Чи узгоджується це із можливістю функціонування ліберальної ринкової економіки? Питання риторичне.

Яка основна мотивація фіскалів? Звісно ж наповнення державного бюджету (за їх твердженням).

Що ж на рахунок наповнення державного бюджету?

Дивно говорити про необхідність наповнення бюджету, маючи неоптимізований та неефективний державний апарат. На замітку, здійснення консультаційно-сервісного обслуговування (і трохи просвітництва) потребує набагато менше ресурсів за здійснення контрольно-репресивної діяльності.

Можна навести банальний приклад податкової політики нашої держави, який не має нічого спільного з вільним рухом товарів, робіт, послуг та капіталу, тобто ринковою економікою, а також, як не дивно, із наповненням державного бюджету.

Славнозвісне розмитнення автомобілів.  В умовах воєнного стану було зроблено чудовий ліберальний крок щодо можливості вільного ввезення на територію України вживаних автомобілів. Однак, з липня 2022 року держава вирішила, що вистачить з вас свободи та повернула нерелевантно-високі платежі за розмитнення ввезених автомобілів, тим самим практично повністю нівелювавши весь його імпорт.

Яка мотивація? Бюджет втрачає кошти.

Можливо варто поставити питання  інакше? А що б отримав бюджет, якби громадяни та бізнес отримали можливість й надалі імпортувати на адекватних умовах транспортні засоби?

Ймовірно, що збільшення кількості автомобілів у країні підвищило обсяг придбання пального, а відповідно й надходження бюджету по сплаті акцизу?

Чи можливо більша кількість автомобілів збільшила б гнучкість бізнесу, його бізнес-активність та знову ж таки надходження до бюджету?

Що ми маємо зараз – нівельований імпорт автомобілів і відсутність збільшення надходження по сплаті акцизу та інших податків. Good job!

І це все в умовах воєнного стану.

Якщо це виглядає непереконливо, ще один банальний приклад функціонування ринку в умовах воєнного стану. Дефіцит пального був до того моменту, поки держава намагалась «контролювати» ціну на нього. Одразу ж після припинення державного контролю за ціноутворенням, ринок в найкоротші терміни адаптувався і зміг забезпечити адекватну кількість пального в державі.

Слід наголосити, що йдеться про адекватні рамки державного втручання, а не про взагалі відсутність такого втручання (тобто регулювання).

Що з цим усім робити?

Як до, так і після початку повномасштабної війни, актуальним є обговорення української податкової системи в контексті її гармонізації з правилами внутрішнього ринку Європейського союзу.

Маємо чудовий приклад Польщі, Чехії, Словаччини в контексті того як може працювати вільна економіка.

Чому так?

Засадами функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу є вільний рух товарів, осіб, послуг та капіталів (так звані «чотири свободи», визначені Договором про функціонування ЄС).

Словосполучення «вільний рух» вже багато про що говорить.

Але його потрібно правильно тлумачити.

Що у цьому допоможе? Суд Європейського Союзу.

Так, на розгляді Суду ЄС неодноразово перебували справи, предметом розгляду яких було безпосередньо податкове законодавство держав-членів ЄС саме в аспекті дотримання вказаних «чотирьох свобод».

Одразу ж слід зазначити, що Суд ЄС вже давно сформував практику про превалювання норм законодавства ЄС над нормами законодавства держави-учасниці у цьому питанні (case C-279/93 Finanzamt Köln-Altstadt and Roland Schumacker, рішення Суду ЄС від 14.02.1995 р.).

Основне, на що слід  звернути увагу – вільний рух товарів, робіт, послуг та капіталу є широким поняттям (що властиво для засад).

Для прикладу можна взяти тлумачення судом вільного руху осіб (працівників). Так, на думку суду — вільне переміщення працівників вимагає не лише забезпечення в кожній державі рівного доступу до зайнятості для громадян інших держав-членів, але також надання гарантій для власних громадян з метою запобігати несприятливим наслідкам, які можуть бути спричинені працевлаштуванням іноземців (Case 167-73 Commission of the European Communities v French Republic. Рішення Суду ЄС від 04.04.1974 р.).

 Таке тлумачення буває, коли суд не є продовженням державного апарату та не має на меті захистити абстрактні «інтереси держави».

Де зараз Україна?

Угода про асоціацію визначає початковий етап наближення української податкової системи до структури оподаткування ЄС. Це здебільшого стосується непрямого оподаткування (ПДВ, акциз).

Тут слід зазначити, що податкове законодавство ЄС визначено насамперед директивами, які не мають безпосередньо прямої дії для держав-учасниць, а мають рамковий характер. Тобто кожна держава-учасниця на виконання вимог директиви має прийняти внутрішній нормативний акт.

З цього випливає, що процес інтеграції українського податкового законодавства до європейського має передбачати якісну та комплексну законодавчу роботу.

В основі такого процесу мають бути засади вільного руху товарів, осіб, послуг та капіталів, а не тотального державного контролю суб’єктів господарювання.

Який (умовно) перший крок?

Підхід та «усвідомлення» того, що таке ліберальна ринкова економіка і як вона функціонує. Насамперед з боку вищого політичного фіскального керівництва держави.

Конкретніше?

Петиція про визнання права платника податків (податкового агента) на презумпцію невинуватості № 22/165654-еп. Посилання: https://petition.president.gov.ua/petition/165654

Так, саме по собі закріплення у тому ж Податковому кодексі презумпції невинуватості платника податків нічого не змінить, але сенс не у самому закріпленні норми, а побудові ефективної системи, яка має забезпечити свободу і захист підприємців, які своєю чергою будуть займатися створенням робочих місць і розвитком ринкової вільної економіки.

Визнання на найвищому політичному рівні права платника податків на презумпцію невинуватості має стати основою для перегляду усієї податкової та митної практики в Україні з урахуванням інтеграційних процесів, а також засад вільного руху товарів, робіт, послуг та капіталу.

Висновки по суті питання

Якої має бути економіка після війни (у контексті наведеного)? Відповідь банальна – вільною та ринковою.

Як це можна досягти?

1)                    «Усвідомленням» вищим політичним керівництвом (йдеться про фіскальний напрямок) бази функціонування вільної ринкової економіки на недалекому прикладі держав-учасниць ЄС – вільний рух товарів, робіт, послуг та капіталу.

Водночас слід правильно тлумачити словосполучення «вільний рух». У цьому допоможе практика Суду Європейського Союзу.

2)    Наведене повинно супроводжуватись

-  трансформацією державного контрольно-репресивного апарату в ефективний сервісний, консультативний та захисний орган, зокрема через закріплення на законодавчому рівні презумпції невинуватості платника податку, послаблення тиску та формалізму, забезпечення прозорості у роботі державних органів через ту ж цифровізацію;

-  забезпечення верховенства права з боку судів, які мають бути не продовженням державного апарату, а реальною можливістю захисту суб’єктів ринку та органом тлумачення законодавства в інтересах саме вільного ринку (на щастя, є приклад Суду ЄС).

Резюмуючи, хочеться зазначити, що так чи інакше трансформаційні процеси потребують часу та стабільної політичної думки. Водночас інколи вони проявляються у прийнятті не популярних рішень.