Юрисдикція спорів про скасування ППР, якщо його винесено стосовно боржника, проти якого відкрито провадження у справі про банкрутство

На перший погляд здається, що відповідь на це питання цілком очевидна, адже при вирішенні питання про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення у нас має місце суб’єкт владних повноважень, правомірність дій якого, зокрема, і буде предметом дослідження у справі. Проте не все так однозначно ⁉️ Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) сформулювала певні висновки з цього питання. Фабула: ухвалою Господарського суду Донецької області відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Геркулес». У червні 2020 року ПрАТ «Геркулес» звернулося з позовом у межах справи № 905/2030/19 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Як бачимо, боржник звернувся із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (далі за текстом – ППР) не до адміністративного суду, а до господарського в рамках провадження у справі про банкрутство. Ухвалами судів першої та другої інстанцій у відкритті провадження відмовлено, оскільки суди виходили з того, що позовні вимоги ПрАТ «Геркулес» до ГУ ДПС не містять ознак предметної та суб’єктної юрисдикції господарського суду, не відповідають визначеному ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник, та належать до юрисдикції адміністративного суду. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки мала місце виключна правова проблема при визначенні підсудності такої категорії спорів. ✅ Велика Палат Верховного Суду у пункті 32 постанови від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) акцентувала увагу на тому, що при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної). ✅ Пунктом 33 постанови передбачено, що застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій. ✅ В пункті 35 постанови Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що статтею 7 КУзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів. ✅ Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї (пункт 40 постанови ВПВС від 21.09.2021). ✅ Спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника (пункт 41 постанови ВПВС від 21.09.2021). ✅ У пункті 44 постанови ВПВС констатувала, що КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві. Відтак, наразі у межах саме господарської юрисдикції розглядаються справи про скасування ППР, якщо такі винесені стосовно боржників, проти яких відкрите провадження у справі про банкрутство ❗️⚠️ Постанова ВПВС від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) доступна для ознайомлення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100359355.