Питання користувачів

Вітаю! В період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому  порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Це свідчить про те, що роботодавець не має право відмовити в наданні такої відпустки. Спосіб підтвердження факту виїзду працівника за кордон законодавчо не визначений. Тому, роботодавець має надати працівникові таку відпустку на підставі наданих доказів, які у повній мірі підтверджують цей факт. Такими доказали можуть бути: ✅ відмітка у закордонному паспорті про перетин державного кордону, із датою перетину; ✅ документ, що підтверджує отримання особою тимчасового прихистку; ✅ у разі перетину кордону  за внутрішнім паспортом громадянина України, в цьому випадку, скоріш за все , довідка з Посольства Україні в країні перебування. Це новий вид відпустки. Й не буде зайвим нагадати, що таку відпустку можна брати частинами. Наприклад, оформити відпустку з 23.08.2022 до 22.09.3022 , тобто на 30 днів, або відразу на 90 календарних днів. Для оформлення відпустки не треба особисто приїжджати до роботодавця. Звільнити працівника можна лише з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України. Безпідставне звільнення можна оскаржити. Призупинити дію трудового договору в односторонньому порядку роботодавець не може.

Добрий вечір! З 01 липня 2022 року в Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX (надалі - Закон №2136) внесено ряд змін. Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №2136, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Тобто, роботодавець може Вас звільнити, поки Ви знаходитесь у відпусті, це передбачено ч.1 ст. 5 Закону №2136, але датою звільнення буде перший робочий день після закінчення відпустки. Ч.4 ст. 12 Закону №2136 передбачає, що У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки". Проте є ще ч.3 ст. 12 Закону №2136, якою передбачено, що ротягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки". Тобто Ви можете отримати відпустку відповідно до ч.3 ст. 12 або ч.4 ст. 12 Закону №2136. Щодо запитання, чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки. То відповідно до ч.2 ст, 12 Закону №2136, У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Тобто, якщо Ви працівник об'єкта критичної інфраструктури, тоді так, Вам можуть відмовити. Сподіваюсь, що Вам допоміг.