Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

Частину складової національного багатства України i Європи є інтелектуальна власність, яка сприяє розвитку економки i науки. У найбільш розвинених країнах світу інтелектуальна власність має свою правову охорону.

Міжнародні науковці та правники стверджують, що одним із факторів який перешкоджає створенню в Україні єдиної i ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності – є її недосконалість, навіть не зважаючи на досягнутий розвиток у сфері законодавчого забезпечення.

Згідно даних досліджень проведених за 2019 – 2021 роки найпоширенішою проблемою охорони інтелектуальної власності є охорона саме торгових марок.

Законодавство України надає правову охорону торговельній марці як об’єкту інтелектуальної власності. Відповідні правові норми містяться у нормативно-правових актах: ЦК України, Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів i послуг», Закон України «Про авторське право i суміжні права», тощо. Міжнародне законодавство фіксує відповідні питання у ряді міжнародних договорів: Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (1891 р.), Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів i послуг для реєстрації знаків (1957 р.), Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів (1973 р.), договір про закони з товарних знаків (1994) тощо.

Як зазначено у Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів i послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності i моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.

Законодавчо виділяють наступні види торговельних марок: словесні марки - це марки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз; зображувальні марки - це позначення у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині; об'ємні марки — це марки у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах довжині, висоті і ширині;комбіновані торговельні - марки, які поєднують кілька із вищезазначених позначень; колективна торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги учасників об’єднання осіб, під яким розуміють будь-яку сукупність осіб незалежно від її організаційно-правової форми та складу та існування якого не суперечить законодавству держави, в якій воно створено, відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Законодавство України не дає вичерпного переліку позначень, які можуть бути зареєстровані як торговельні марки.

Основними функціями торговельної марки є  вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що перебувають у цивільному обороті; вказівка на походження товару або послуг; вказівка на певну якість товару i послуг; рекламування даного товару i послуг. Марки не повинні вводити в оману споживача, використовуватись для фальсифікованої реклами або нечесної конкуренції.

Отже, суб’єктом права на подання заявки на торговельну марку може бути будь-яка особа. Це громадяни України, громадяни іноземних держав та особи без громадянства, а також будь - які юридичні особи України, юридичні особи, постійне місцеперебування яких у зарубіжних країнах. Це може бути будь-яке інше об’єднання тих чи інших осіб. Право на подання заявки на знак для товарів i послуг мають також правонаступники зазначених осіб. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним відомством реалізують права через представників у справах інтелектуальної власності.

Відповідно до вимог законодавства України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

право на використання торговельної марки;

виключне право дозволяти використання торговельної марки;

виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

З приводу кожного визначеного права буде викладена окрема стаття. Бо за кожним відповідним правом стоять певні юридичні тонкощі щодо її реалізації, а саме її закріплення без належної аргументації не дає належної оцінки при її подальшому застосуванні.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Реалізувати дані права, заявник може лише після державної реєстрації марки.

Враховуючи вищенаведене можна сказати, що у наш час торговельні марки стійко ввійшли в повсякденне життя. Сьогодні намітилася тенденція, згідно

з якою кожен суб’єкт підприємницької діяльності прагне мати такий правовий засіб індивідуалізації товарів та послуг, як торговельна марка. Пояснюється це тим, що господарська діяльність пов’язана з необхідністю використання різного роду позначень, які дають можливість розрізняти як суб’єктів, так i результати їх діяльності. Можна стверджувати, що зараз торговельні марки – це візитівки у господарської діяльності.

Тому, вдосконалення законодавства у сфері інтелектуальної власності, а найголовніше дотримання цього законодавства, є одним з пріоритетних  завдань всіх органів державної влади у тому числі новоствореного органу - Державної організації "Український Національний офіс інтелектуальної власності та інновацій. Який діє згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року за N 943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності", було визначено, що функції НОІВ виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".

Питання застосування того чи іншого механізму з реалізації майнового права інтелектуальної власності на торговельну марку повинен бути підтриманий кваліфікованим юридичним супроводом.